З тих пір, як я вперше побачила тебе тоді, пам’ятаєш, в моїй душі спалахнуло маленький вогник. Його тепло зігріває мене кожну хвилину, це непередавані відчуття. Мені так добре з тобою, в твоїх обіймах, коли я чую твій голос і бачу твої очі. Але і коли тебе немає поруч, ти не покидаєш мене і моїх думок. Вогник горить, потріскуючи, в моїй душі і зберігає частинку тебе в мені. Як же ніжні і солодкі твої поцілую, вони кружляють мені голову, змушують забути про все на світі, світ перестає існувати, вимикається немов телевізор. І залишаємося тільки ми з тобою наодинці, у своєму ідеальному коконі любові. Я люблю тебе. Ці слова говорять самі за себе. Що ще можна додати до них? Тільки те, що ти мені замінив весь світ, і навіть ціла всесвіт не зможе мені замінити тебе. Ніщо і ніхто не зможе, тому що ти став моїм глуздом, моїм близьким, моїм рідним, моїм самим необхідним людиною.

Хочу тобі сказати, що сама дивна і незвичайна загадка мого життя. І тепер я тільки й хочу, що розгадати її, а значить, пізнати тебе. Одного разу ми зустріли один одного на перехресті долі, і нас відразу ж об’єднала космічна енергія взаємної любові. Ця енергія просочила наші життя особливим солодким і пряним смаком пристрасті і ніжності. З тих пір наші серця забились в унісон, а погляди навіки звернені один на одного. Поєдналися дві безкраї всесвіту в одну галактику любові. Наше почуття оповила нас немов покривалом, роблячи весь світ навколо, з його суєтою і холодами, далеким і майже непомітним. Яке ж це щастя, усвідомлювати, що ми є один у одного, що наші почуття міцні і взаємні. Що ми щасливі і у нас одне щастя на двох. Я дуже люблю тебе і завжди відчуваю у відповідь твою любов.