Летів джміль, захотів пити. Бачить стоять дві квітки наповнених водою. Підлітає до першого:
— Квіточка, дай мені води напитися.
Квітка відповідає:
— Ні!
Підлітає джміль до іншого квітці.
— Квіточка дай напитися.
Квітка дав йому води, і він полетів.
Пішов дощ. Квітка, який не дав води, переповнився і зламався. А, який дав продовжував цвісти. Так вип’ємо ж за те, Щоб всі давали і ніхто не ламався!
Розмовляють дві жінки:
— Чоловік мене, напевно, розлюбив, — говорить одна, — зовсім перестав обіймати…
Друга їй заперечує:
— Мене чоловік обіймає, а що толку.
Обіймати, ще не означає любити!.. Згадай, як удав обіймає кролика… Як бачимо, обіймає жінку, не обіймай, їм цього мало. Їм, бачте, треба, щоб їх любили! Що ж, тоді вип’ємо за любов!
Дзвінок в дві години ночі до ветеринара:
— Алло, ветеринар?
— Так! У Вас що-небудь термінове?
— Звичайно. Тут на даху кіт займається любов’ю з кішкою і моторошно нявкає-неможливо спати!
— Запросіть кота до телефону.
— Ви думаєте, він від цього припинить займатися коханням?
— Ну я ж припинив.
Так вип’ємо за любов! За те, щоб ніякі перешкоди не були для неї перешкодою!
Любов молодої жінки як молоде вино — терпке, невитримана, п’янке. Любов жінки постарше як старе вино — витримано, з букетом, п’янке. Так вип’ємо ж за опьяняющую любов!
В ревнощах більше себелюбства, ніж кохання! Так давайте ж вип’ємо за любов, яка не залишає місця ревнощів!
І жив чоловік, і був він нещасливий. І все, що б не починав він у житті, все закінчувалося невдачею, провалом або поразкою. І куди б не пішов цей чоловік, його завжди чекали втрати, біль і гіркоту. І якось у хвилину відчаю він звернувся до Бога і запитав його: «— Доки мені терпіти все це, Боже?» Нічого не відповів йому Бог, тільки маленький сонячний промінчик раптово пронизав свинцеві хмари і відбився в очах йде назустріч дівчини. І їхні очі зустрілися. І вони застигли, вражені. Та їх серця вразила любов… Так давайте ж вип’ємо за те, щоб завжди опинятися в потрібному місці в потрібний час!
Як говорив Стендаль: «Любов — єдина пристрасть, яка оплачується тією ж монетою, яку сама чеканить».
Так вип’ємо ж за те, щоб наші монетні двори працювали на повну потужність і випускали лише повноцінні золоті дукати!
