Хочеш, я сьогодні відкрию тобі мою найбільшу таємницю? Хоча, напевно, для тебе це давненько не є ніяким секретом. В той заповітний годину, коли я побачила тебе, твої бездонні, чудові та такі гарні очі, я зрозуміла, що серденько моє тепер безроздільно належить одному тобі. Ти став саме тією людиною, заради якого мені щиро хочеться прокидатися щоранку. Ти щасливець, заради якого я живу кожен свій день, ти той, якого я з величезним нетерпінням чекаю кожен вечір. Ти саме той, заради щастя якого, я можу без всяких слів і роздумів відправитися на самий край нашої землі, а може і на іншу планету. Завдяки тобі, мій світ заграв абсолютно новими, сліпучими, яскравими фарбами. Ти той, який зміг зробити мене одним з найбільш найщасливіших жінок. А тому, так важкі для мене ті страшні години-хвилини в гіркій розлуці. Я безмежно сумую, і всечасно живу виключно мріяннями про нашу зустріч.
Кожна, наповнена романтикою, дівчина, пише в своєму серці роман про всеосяжної любові. І ти є головним і найважливішим героєм моєї серцевої книги. Для тебе не секрет як багато ти значиш в моєму житті, як ти важливий мені, як ти мені потрібен! Мені кожен раз неймовірно важко змиритися з тим, що ти пропускаєш, що тебе немає поряд. Навіть одна хвилина розлуки з тобою прирівнюється до вічності. Я дуже за тобою сумую, я дурію. І найбільше в такі години я мрію опинитися поруч з тобою, відчути тебе, відчути твій неповторний аромат, поглянути в твої очі, опинитися в твоїх міцних обіймах, я хочу відчути смак твоїх поцілунків, дотик твоїх рук. Я так втомилася, кожну годину чекати нашої зустрічі, то і справа, поглядаючи на годинник, і гніваючись, не в чому не винні, стрілки, за те, що вони так повільні і непідкупні.
Ну чому, чому коли ми з тобою разом летить, немов нестримний табун коней? Чому його неможливо підкупити чи вимолити зупинитися, хоча б на одну мить? Чому час так нещадно до нас, коли ми знаходимося в обіймах один одного, коли ми обпалюємо один одного своєю пристрастю і любов’ю? І чому, час змінює своїм принципам і повзе, немов стара черепаха, коли тебе немає зі мною поруч. Стрілки дивляться на мене з циферблата годинника, ніби сміючись наді мною: мовляв, чекай, нудьгуй, це доля закоханих сердець. І в тому і в іншому випадку, час завжди виступає в ролі нашого головного ворога, а мені б так хотілося, щоб воно стало нашим відданим союзником. Як би я хотіла, що б воно приходило на допомогу закоханим парам, продовжуючи такий швидкий століття пристрасті, такий швидкоплинний вік щастя!
