Через роки ми знову зібралися за одним столом. Уже зовсім інші турботи: робота, сім’я, діти. Кожен з нас пішов за своїмшляху, але, як і раніше, нас пов’язує прекрасні спогади з безтурботним шкільного життя.

Хтось з вусами, хтось з невеликими животами, замість смішних кісок – з зачісками на голові, з розумними обличчями і майже всі з сивиною у волоссі – це дорогі мої однокласники. Як добре, що ми тут зібралися, відкинувши на потім всі свої справи, тимчасово склавши з себе обов’язки відповідальних батьків. Крутись, як білка в колесі, всмоктана життєвої трясовині, ми забуваємо про все, і лише такі зустрічі дають нам можливість всім разом згадати безтурботні шкільні роки і мрії, яким судилося збутися чи ні. Рідні мої однокласники, дай Бог вам всім нескінченного щастя і міцного здоров’я на довгі роки. Живіть на позитиві, завжди посміхайтеся і нехай доходять до нас звісточки від вас будуть завжди добрими і чудовими.

Летять роки і знову ми збираємося разом, є можливість подивитися як ми виросли і скільки довелося домогтися кожному з нас! Нехай в житті щастить, мрії збуваються, а наші сім’ї будуть щасливі! Бажаю, щоб освічених людей ставало тільки більше!

Ось ми і зустрілися знову, як в старі, добрі часи. Тільки тепер все ми стоїмо на порозі нової і довгого життя. Нехай вона буде наповнена яскравими моментами, яскравими фарбами і яскравими спогадами. Давайте з честю і гідністю пронесем все те, що в нас вклали наші батьки і вчителі.

Ще вчора, здається, сиділи ми за партами, зривали уроки і придумували прізвиська учителям. Звичайно, у багатьох відбулися кардинальні зміни в сім’ї і життя, але, зібравшись тут, всеми відчуваємо себе школярами-паливодами. Давайте вип’ємо, за цю прекрасну традицію зустрічатися і за всіх нас, її підтримують.